Lira Wine
Ну от.Це був наче випускний номер 2.Усе було весело,добре,легко.Помітила,що тепер для мене спілкування щ людьми іде невимушено та легко.Тепер є що розповісти,про що поговорити.Немає внутрішньої замкнутості.Я відкрита для світу – готова говорити про свої погляди,переконання,не боячись осуджень,бо знаю – є люди які зі мною згодні,Я не одна.І тепер не почуваю себе інопланетянином.
Я шукала його.Постійно.Очима.Але так і не знайшла.Недоля мабуть.Якщо чесно,нас доля рідко коли стикала разом.рідко коли складались обставини дійсно так як потрібно.тобто щоб ми бачились,чи спілкувались.зазвичай усе було навпаки.
Через дощ,цьогорічним випускникам,особливо випускницям,було не надто в кайф,оскільки ніхто не бачив далі власного зонтика.Я не побачила ні її,ні його.але впевнена що вони були,разом.
Я бачила колону випускників з нашої школи,що прямувала до ресторану,де мали бути вони.Але їх не було.
Я мала іти до них в ресторан,але чомусь в останній момент уся компанія вирішила іти в іншому напрямку.
Я шукала його очима і серцем,але не знаходила.
Дивлячись на Віку і Сашу,переймаєш це тепло і любов прямо від них.і розумієш як інколи хочеться мати біля себе людину на яку можна було б покластися.В пярмому і переносному значенні.покластися і покласти руку,плече.ноги.голову.душу покласти і серце викласти.
Коли на вулиці дощ а хтось тримає над тобою зонтик,подає тобі руку,щоб легше було йти на підборах,дає тобі кофту,бо ти замерзла – це прекрасно.розумієщ шо не так усе і погано.інколи треба скинути з себе маску самостійності і дозволити іншим піклуватися про тебе.
Тепер я розумію чому інколи виходять заміж не через кохання.мабуть дівчата втомившись від самотності таки приймають руку і серце одного з кавалерів.тепер я розумію що це за небажання залишитись одною.
Хоча…отримувати піклування від друзів-хлопців можна,це непогано.але мабуть зв’язати своє життя я б не змогла.
Просто коли ти зв’язуєш свої руки і серце разом з іншим серцем - ви неодмінно повязуєте душі.коли ви ось так повязуєте ваші життя ти теж повинна викладатися і піклуватись.і я так бажаю знайти людину про яку хотілося б піклуватись і який би піклувався так само про мене.тоді я б не думала куди діти свою любов.не бажала б кота,щоб було кому дарувати тепло.
Якось так.
Захотілось підтримки тепла і любові.і захотілось підтримувати і любити когось по-справжньому.
Це мабуть усе ради чого варто жити
.